Про наболіле....

Останні події в Україні порушують усі стандарти.
Революція навчила людей виживати, боротися, бути хоробрим. Народ перестав боятись страшних "дядечок" з пістолями, йдучи на цих самих "дядечок" з тим, що було під рукою; лице в лице. Майдан не розподіляє людей за соціальними станами, класами та професіями. Тут інженери, вчителі, студенти стають рятувальниками душ і тіл; тут дівчата та жінки годують мітингуючих, можливо, останніми харчами з дому; тут стоять діти, яким уже судилося побачити братовбивчу війну. 
Діти.... Квіти нації. Мабутнє нашої держави. Хоч і за них, в більшості, стоять батьки, гинуть брати та сестри, - проте, ці діти знають слова "революція", "беркут"; ці діти кажуть: "Слава Україні!". І, можливо, вони ще не до кінця розуміють що це значить, але в крові їхній тече любов до Батьківщини....
Журналісти... Це ті люди, які ризикують власним життям заради істини. Низький уклін тим, хто і днями, і ночами, і в мороз, і в дощ, і під кулями, і під вибухами коктейлів молотова говорять правду. Порушуючи норми і стандарти, забуваючи про stand-up, недотримуючись суворого тексту, - виражають справжні, не фальшиві емоції, які передаються глядачам "мурашками" по шкірі та слізьми на очах.
Дорослі... Скільки дорослих, молодих та юних полягло під кулями - знають усі. Це не число, це не статистика. Це чиїсь долі та життя, це чиїсь недосягнені плани та нездійсненні мрії. 
Встаньте люди, для хвилини мовчання. Встаньте люди, для хвилини молитви!


Немає коментарів: