Останні події в Україні порушують усі стандарти.
Революція навчила людей виживати, боротися, бути хоробрим. Народ перестав боятись страшних "дядечок" з пістолями, йдучи на цих самих "дядечок" з тим, що було під рукою; лице в лице. Майдан не розподіляє людей за соціальними станами, класами та професіями. Тут інженери, вчителі, студенти стають рятувальниками душ і тіл; тут дівчата та жінки годують мітингуючих, можливо, останніми харчами з дому; тут стоять діти, яким уже судилося побачити братовбивчу війну.

Діти.... Квіти нації. Мабутнє нашої держави. Хоч і за них, в більшості, стоять батьки, гинуть брати та сестри, - проте, ці діти знають слова "революція", "беркут"; ці діти кажуть: "Слава Україні!". І, можливо, вони ще не до кінця розуміють що це значить, але в крові їхній тече любов до Батьківщини....
Журналісти... Це ті люди, які ризикують власним життям заради істини. Низький уклін тим, хто і днями, і ночами, і в мороз, і в дощ, і під кулями, і під вибухами коктейлів молотова говорять правду. Порушуючи норми і стандарти, забуваючи про stand-up, недотримуючись суворого тексту, - виражають справжні, не фальшиві емоції, які передаються глядачам "мурашками" по шкірі та слізьми на очах.
Дорослі... Скільки дорослих, молодих та юних полягло під кулями - знають усі. Це не число, це не статистика. Це чиїсь долі та життя, це чиїсь недосягнені плани та нездійсненні мрії.
Встаньте люди, для хвилини мовчання. Встаньте люди, для хвилини молитви!